Концепція

Концепція розвитку наукового напрямку: “Гармонізація прав людини та прав інтелектуальної власності в сфері медицини та фармації”

1. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ.

Концепція розвитку наукового напрямку „Гармонізації прав людини та прав інтелектуальної власності в сфері медицини та фармації” (далі – „Концепція”) є одним із напрямків науково-дослідної та просвітницької діяльності Центру гармонізації прав людини та прав інтелектуальної власності НДІ інтелектуальної власності НАПрН України.

Концепція розроблена відповідно до пріоритетних напрямків Державної концепції розвитку наукової сфери України, Закону України „Про Загальнодержавну програму адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу”, Закону України „Про основи державної політики у сфері науки і наукової діяльності”. Концепція визначає соціальні передумови, мету, принципи та механізми гармонізації прав людини та прав інтелектуальної власності .

Наукова реалізація Концепції забезпечується діяльністю Центру гармонізації прав людини та прав інтелектуальної власності НДІ інтелектуальної власності НАПрН України.

2. СУЧАСНИЙ СТАН

„Природні права – це ті, що належать людині в силу її існування.

До них належить інтелектуальне право,

право вільно мислити, а також усі ті права особи

діяти на користь собі та своєму щастю,

не утискаючи природних прав інших. ”

Томас Пейн

Початок ХХІ століття ознаменований проблемами збереження людської популяції на тлі світових економічних, екологічних та епідеміологічних процесів.

Науковий поступ у сфері медицини та фармації виявися заручником жорстких механізмів монополізації його здобутків. Природні права людини на життя та здоров’я виявилися вторинними по відношенню до прав інтелектуальної власності.

ХХ століття в європейській правовій доктрини інтелектуальної власності характеризуються абсолютизацією прав винахідника, які відповідно до міжнародних норм та стандартів прийнятих у зазначені роки, де-факто ставлять вище за інтереси суспільства. 80-ті – 90-ті р.р. роки є прикметними початком патентування винаходів в сфері медицини та фармації, де-юре проголошуючи пріоритетність інтересів суспільства та закріплюючи серед умов патентоспроможності відповідність інтересам суспільства та моралі”. Власне суспільна мораль, як категорія динамічна, і стала соціальною передумовою переосмислення меж взаємопроникнення інституту права інтелектуальної власності та інституту прав людини.

Сучасне розуміння суспільством моральності процесу монополізації результатів інтелектуальної діяльності в сфері медицини та фармації зазнає суттєвих змін, повертаючись до моделі верховенства природних прав людини.

3. МЕТА ТА ЗАВДАННЯ

Українське законодавство та правова доктрина інтелектуальної власності природно вплетені в європейську континентальну правову сім’ю. На вимогу сучасної науки та уявленням суспільства про сучасний науковий етос, українське законодавство в сфері інтелектуальної власності розвивається за двома основними напрямками. Перший має за мету вдосконалення правових механізмів охорони інтелектуальної власності, другий – гармонізацію прав людини і прав інтелектуальної власності.

Парадигма гармонізації прав людини та прав інтелектуальної власності ставить перед правниками низку наукових задач. Їх успішне вирішення безперечно сприятиме науковому поступу в сфері біомедичних та фармацевтичних досліджень на засадах правових гарантій охорони інтелектуального доробку та недоторканності біологічної цілісності людини, поваги до її природних прав.

Серед приоритетних завдань нами виділяються:

– Забезпечення реалізації принципу верховенства природних прав людини над правами інтелектуальної власності.

– Пошук оптимальних правових та економічних механізмів гармонізації інтересів всів учасників процесу створення інтелектуального продукту.

– Просвітницька діяльність у сфері захисту прав людини та прав інтелектуальної власності.

– Аналіз та імплементація на рівні законодавства норм сучасного наукового етосу.

– Сприяння формуванню механізмів громадського впливу на відповідні державні інституції для використання гнучких положень міжнародного та національного законодавства в сфері інтелектуальної власності з метою забезпечення доступу до найкращих наукових досягнень у сфері медицини та фармації.

4. ПРИОРИТЕТНІ НАПРЯМКИ ДОСЛІДЖЕННЯ

4.1. Правова охорона наукових досліджень в сфері медицини та фармації.

1. Особливості захисту особистих немайнових прав інтелектуальної власності в сфері медицини.

2. Особливості захисту майнових прав на результати інтелектуальної діяльності в сфері медицини.

3. Особливості правової природи об’єктів інтелектуальної власності в сфері медицини.

4. Правовий режим живої матерії як об’єкту права інтелектуальної власності.

5. Правові та етичні проблеми правової охорони методів лікування.

6. Правова охорона об’єктів інтелектуальної власності в сфері допоміжних репродуктивних технологій.

7. Правова охорона об’єктів інтелектуальної власності в сфері психіатрії.

8. Правова охорона об’єктів інтелектуальної власності в сфері психології.

4.2. Правова охорона результатів наукової діяльності та результатів клінічних досліджень у сфері фармації як об’єктів інтелектуальної власності.

1. Особливості змісту та захисту особистих немайнових прав на результати клінічних досліджень у сфері фармації.

2. Особливості змісту та захисту майнових прав на результати клінічних досліджень в сфері фармації.

3. Особливості правового режиму результатів клінічних досліджень як об’єктів інтелектуальної власності.

4. Правова природа генеричних лікарських засобів

4.3. Проблеми гармонізації прав винахідників, медичних закладів та фармацевтичних компаній в сфері інтелектуальної власності

1. Особливості правового статусу медичного працівника як суб’єкта права інтелектуальної власності.

2. Правові та етичні аспекти свободи інтелектуальної діяльності в сфері медицини та фармації.

3. Особливості патентоспроможності винаходів у сфері фармації.

4. Обсяг правової охорони винаходів у сфері фармації.

4.4. Проблеми співвідношення інформаційних відносини та відносин інтелектуальної власності в сфері медицини та фармації

1. Проблеми розмежування інформаційних відносин та відносин інтелектуальної власності в сфері медицини та фармації.

2. Правова охорона комерційної таємниці в сфері медицини та фармації.

3. Правова природа ноу-хау та комерційної таємниці в сфері нетрадиційної (народної) медицини.

4.5. Особливості правової природи та правової охорони засобів індивідуалізації учасників цивільного обороту, товарів та послуг в сфері медицини та фармації

1. Особливості правової охорони торговельних марок на ринку медичних послуг.

2. Особливості правової природи торговельних марок в сфері фармації.

3. Особливості правової природи комерційних позначень на ринку медичних послуг.

4. Правова охорона географічних зазначень на ринку медичних послуг.

4.6. Трансфер технологій у сфері медицини та фармації

1. Правові форми передачі об’єктів інтелектуальної власності в сфері медицини та фармації

2. Особливості змісту договорів про передачу прав на об’єкти інтелектуальної власності в сфері медицини та фармації

3. Види договорів про передачу прав на об’єкти інтелектуальної власності в сфері медицини та фармації.

5. ФОРМИ РЕАЛІЗАЦІЇ КОНЦЕПЦІЇ

5.1. Участь у заходах, спрямованих на формування національної правової доктрини гармонізації прав людини та прав інтелектуальної власності.

5.2. Підготовка наукових проектів досліджень та участь у міжнародних науково-дослідних програмах.

5.3. Проведення анкетувань, опитувань, узагальнень з проблем захисту прав людини в сфері медицини та фармації.

5.4. Сприяння науковим, освітнім та ін. заходам щодо належної організації правозахисної діяльності.

5.5. Залучення молодих вчених до наукових розробок у сфері гармонізації прав людини та прав інтелектуальної власності.

5.6. Організація та проведення науково-практичних конференцій, круглих столів та інших просвітницьких заходів у сфері охорони прав людини та прав інтелектуальної власності.

5.8. Співробітництво з міжнародними урядовими та громадськими неурядовими організаціями в сфері охорони прав людини та прав інтелектуальної власності.

5.9. Видання збірок наукових праць, монографій, курсів лекцій, підручників, словників, науково-методичних комплексів з проблем гармонізації прав людини та прав інтелектуальної власності.

6. ПАРТНЕРИ РЕАЛІЗАЦІЇ КОНЦЕПЦІЇ

Науковими партнерами реалізації Концепції є вітчизняні, іноземні та міжнародні інституції та громадські організації, до сфери діяльності та наукового інтересу яких належать проблеми захисту прав людини та прав інтелектуальної власності, медичного права та біоетики.

Зокрема, такими інституціями є Нацiональний науковий центр з медико-бiотехнiчних проблем НАН України, Національна медична академія післядипломної освіти ім. П.Л. Шупика , Інститут психології ім. Г.С. Костюка НАПН України, Інститут правових досліджень Угорської академії наук (Будапешт, Угорщина), Інститут інтелектуальної власності Ягеллонського Університету (Краків, Польща), Люблінський Католицький Університет (м. Люблін, Польща), МФ «Відродження», ВГО «Фундація медичного права та біоетики України» Благодійний фонд «Дорадча рада спільнот з питань доступу до лікування в Україні», ВБО «Всеукраинская сеть ЛЖВ».

7. ЗАКЛЮЧНІ ПОЛОЖЕННЯ

Запропонована Концепція розвитку наукового напрямку „Проблеми гармонізації прав людини та прав інтелектуальної власності в сфері медицини та фармації” НДІ інтелектуальної власності НАПрН України є відкритою до пропозицій вчених щодо розширення тематики пріоритетних напрямків дослідження.

Положення концепції та тематичні напрямки є інтелектуальною власністю НДІ інтелектуальної власності НАПрН України.

image_pdfimage_print