Українська влада обіцяє захищати інтереси вітчизняних виробників на іноземних ринках, використовуючи механізми Світової організації торгівлі (СОТ).

Однак поки зусилля уряду спрямовані на дуже дивні й далекі від реальних потреб експортерів завдання.

У березні 2012 року Україна ініціювала торговельну суперечку з Австралією в рамках процедур СОТ щодо обмеження використання торговельних знаків на упаковках тютюнових виробів новим австралійським законодавством. Обмеження полягало в зобов’язанні виробників тютюнових виробів використовувати так звану “просту упаковку”.

“Проста упаковка” – це пакування, позбавлене звичних торговельних знаків чи логотипів. Використання товарного знаку дозволяється лише у встановленому форматі на горішньому боці упаковки, що поєднується з графічним попередженням про шкоду здоров’ю, яке займає 75% площі упаковки. Розмір графічного попередження на зворотному боці упаковки досягає 90%. Метою таких вимог до маркування є зниження привабливості упаковок і поширення інформації про шкідливість паління.

На думку України, “проста упаковка”, взята на озброєння Австралією, порушує права власників торговельних марок і є несумісною з деякими положеннями Угоди про торговельні аспекти прав інтелектуальної власності (ТРІПС), Угоди про технічні бар’єри в торгівлі і Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 р. (ГАТТ-1994).

У березні 2012 року Україна почала консультації з Австралією в рамках механізму вирішення торговельних суперечок СОТ, а в квітні – звернулася до Органу врегулювання суперечок СОТ з вимогою про створення групи експертів.

28 вересня 2012 року була створена група експертів, а 4 травня 2014 року Генеральний директор СОТ визначив її склад. Таким чином, наразі суперечка знаходиться на стадії розгляду групою експертів.

Рішення у справі очікується в 2016 році.

Суперечка викликала неабиякий інтерес серед інших членів СОТ: у якості третіх сторін до неї приєдналися 35 країн.

Після України аналогічні скарги на австралійські торговельні заходи подали Гондурас, Домініканська Республіка, Куба і Індонезія. Ці країни також приєдналися в якості третьої сторони до справи, ініційованої Україною, а Україна в свою чергу приєдналася як третя сторона до суперечок, ініційованих ними.

Варто зазначити, що всі п’ять суперечок слухатимуться однією групою експертів, до складу якої входять три судді – з Південної Африки, Швейцарії і Барбадосу.

Експертна реакція на ініціювання Україною торговельної суперечки з Австралією була неоднозначною.

Неодноразово зауважувалося, що Україна не має в цьому питанні реального економічного інтересу, оскільки не експортує тютюнові вироби в Австралію як мінімум з 2005 року. Загальний обсяг українського експорту в Австралію теж незначний: у 2011 році він склав 0,03% від усього експорту з України, а у 2012 і 2013 роках – 0,05%.

Незважаючи на те, що відповідно до практики СОТ країни-члени, які є виробниками продукції та можуть бути потенційними експортерами, мають право ініціювати суперечки, скарга України викликала резонанс, оскільки до цього держава не брала повноцінної участі у вирішенні суперечок в СОТ.

Так, Україна, що приєдналася до СОТ 2008 року, перед скаргою на Австралію ініціювала всього дві суперечки – проти Вірменії та Молдови, які зупинилися на стадії консультацій.

Таким чином, суперечка проти Австралії, в якій Україна не має реального економічного інтересу, стала першою, що перетнула стадію консультацій та перейшла у стадію повноцінного спору в СОТ.

Існує досить обгрунтоване припущення, що скарга України (так само, як і Домініканської Республіки і Гондурасу) стала результатом лобіювання з боку міжнародних тютюнових компаній, зокрема Philip Morris Inc. та British American Tobacco. Також існує думка, що в таких державах, як Україна, де рішення не зажди приймаються прозоро і які не мають усталеної торговельної політики, “проштовхнути” рішення про подання скарги до СОТ було найлегше.

Негативно висловлювалися щодо ініціювання Україною суперечки і представники академічної спільноти. Зокрема, Альберто Алеманно, професор Паризької бізнес-школи HEC та Нью-Йоркської школи права, зазначив, що рішення про подання скарги було ухвалено Міністерством економіки таємно, без погодження з іншими органами, тому воно суперечить внутрішній політиці самої України щодо посилення законодавства у сфері реалізації та споживання тютюнових виробів.

За іншими версіями, суперечка проти Австралії була своєрідним “відкупом” українського уряду тютюновим компаніям за обмеження на рекламу тютюнових виробів, що були запроваджені 2012 року.

Також підкреслювалося, що українська скарга щодо дотримання норм СОТ стосовно інтелектуальної власності виглядає особливо іронічно з урахуванням того, що в самій Україні права інтелектуальної власності порушуються дуже часто.

Наразі, враховуючи політичну та економічну ситуацію в Україні, а також підтримку з боку Австралії шляхом запровадження санкцій щодо Росії і репутаційні наслідки ініціювання даної суперечки для України, було б доцільним її припинити.

Але навіть у такому разі залишається проблема – Україна не використовувала повною мірою можливості членства в СОТ для отримання досвіду розгляду торговельних суперечок.

Так, наша країна скористалася своїм правом взяти участь у якості третьої сторони в торговельних суперечках лише сім разів (чотири з семи – це “тютюнові справи” проти Австралії). Для порівняння, Росія, яка приєдналася до СОТ в серпні 2012 року, зарезервувала права третьої сторони вже в 17 справах, а, наприклад, китайський Тайбей, який виступав в справах СОТ позивачем всього три рази, а відповідачем – жодного, взяв участь у якості третьої сторони у 81 суперечці.

Отже, замість того, щоб використовувати і без того обмежені ресурси на суперечку з Австралією, Україні було б доцільно визначити пріоритетні напрямки торговельної політики та отримувати досвід насамперед з цих питань шляхом участі в якості третьої сторони, а також ініціювати суперечки там, де у держави є реальний економічний інтерес.

Особливо дивно це виглядає на фоні того, що, незважаючи на постійні обмеження імпорту української сільськогосподарської продукції Росією, Україна не виступає третьою стороною у суперечці щодо російських санітарних і фітосанітарних заходів на свинину, ініційованій ЄС.

Насамкінець, австралійські заходи щодо впровадження “простої упаковки” є прикладом позитивної державної політики у сфері охорони здоров’я, яка спрямована на захист суспільного добробуту і зниження витрат на медичне обслуговування, пов’язане з тютюнопалінням.

Тож навіщо український уряд, не маючи реального економічного інтересу, так завзято бореться з вітряками?

Ця ситуація демонструє відсутність в країні усталеної і послідовної торговельної політики, принаймні в царині вирішення торговельних суперечок, яка б працювала на захист реальних інтересів українських виробників.

 

Автор: Олександр Булаєнко, науковий асистент та докторант, Центр з міжнародного вивчення інтелектуальної власності (CEIPI), Університет Страсбурга, Франція.

Автор висловлює подяку за поради з питань міжнародного торговельного права Ірині Половець, докторантці Інституту світової торгівлі, Університет Берна, Швейцарія

Джерело: Європейська правда

image_pdfimage_print
Тютюнова справа. Чиї інтереси захищає Україна?