Людмила Работягова,
завідувач сектору патентного права НДІ інтелектуальної власності
АпрН України

Промисловий зразок є результатом творчої діяльності людини в сфері художнього конструювання, вирішенням естетичної і декоративної сторони виробу. Об’єктом правової охорони промислового зразка є не вироби або продукти, а зображення, яке застосовується або втілюється в таких виробах чи продуктах.

На теперішній час в світі не існує єдиної точки зору щодо правової охорони промислових зразків, що відрізняє їх від інших об’єктів права інтелектуальної власності (патентного та авторського права, права товарних знаків). Проблема правової охорони промислових зразків обумовлена подвійністю їх природи. Поєднуючи елементи мистецтва і промисловості, промисловий зразок знаходиться під впливом двох правових режимів авторсько-правового та права промислової власності. З одного боку, виходячи з естетичної суті промислових зразків, доцільна їх охорона нормами авторського права як художніх творів. З іншого, – необхідність реалізації в промисловому серійному виробництві, потребує більш надійної правової охорони, заснованої на принципах права промислової власності.

Головною метою роботи було дослідити форми правової охорони промислових зразків, які використовуються в світовій практиці та їх співвідношення, проаналізувати відповідність ряду положень розробленого проекту закону “Про внесення змін до Закону України “Про охорону прав на промислові зразки” вимогам законодавства Європейського Союзу стосовно правової охорони промислових зразків. Зазначимо, що в рамках цієї статті не буде розглядатися правова охорона промислових зразків як торгівельної марки.

Поняття промислового зразка. В більшості країн сутність промислового зразка пов’язують з декоративною або естетичною стороною зовнішнього вигляду виробу, тобто як промислові зразки охороняються лише зовнішні риси готового виробу, які сприймаються візуально.

В англо-американському праві це положення відоме під назвою “Доктрина про непомітне використання ”, яка проголошує: “якщо покупець не помічає при звичайному використанні виробу його оформлення, або не надає значення його зовнішньому вигляду, то таке рішення не може охоронятися патентом на промисловий зразок.

Відповідно до ст.1 „Закону про промислові зразки, що реєструються„ Великої Британії промисловий зразок означає особливості форми, компонування, рисунка чи орнаменту, що наносяться на виріб будь-яким способом виготовлення, які у готовому виробі є привабливими і оцінюються зовні, але не включають метод чи елемент конструкції, або особливості форми чи компонування виробу, що обумовлені лише функцією, яку виріб має виконувати.

Таким чином, наявність у зовнішньому вигляді промислового зразка особливих ознак, що надають йому художній характер, – обов’язкова умова для його реєстрації, корисність не має ніякого значення. Не реєструється промисловий зразок, що застосовується у виробі, якщо особи, які купують чи використовують вироби такого виду, не надають великого значення їхнім естетичним аспектам. При цьому правова охорона надається лише тим особливим ознакам, які можуть бути втіленими в будь-якому виробі шляхом певного промислового способу чи засобу [1].

В Законі Японії теж підкреслено, що основним для промислового зразка є наявність художніх ознак, що не обумовлені технічним характером виробу, в якому він застосовується. Суто утилітарні елементи зовнішнього вигляду не входять до самого визначення промислового зразка та не отримують правової охорони.

В Австралії промисловий зразок визначено як особливості форми, конфігурації, малюнка або орнаменту, застосованих на виробі, про які в готовому виробі можна судити за зовнішнім виглядом, але які не містять відомостей про спосіб або принцип його створення.

В Канаді промисловий зразок означає особливості форми, конфігурації, малюнка або орнаменту та будь-яку комбінацію цих особливостей, які в готовому виробі розраховані на візуальний ефект і про які можна судити лише за зовнішнім виглядом.

В Бразилії промисловий зразок – це декоративна форма об’єкта або декоративна комбінація ліній та кольорів, яка може бути застосована до продукту для отримання нового оригінального візуального результату в його зовнішній конфігурації і може слугувати моделлю для промислового виробництва [2].

Законодавством США передбачена ще одна обов’язкова умова. Так патентоздатний промисловий зразок повинен бути втіленим в конкретний промисловий виріб: звичайне двомірне зображення (малюнок, орнамент), не втілений в промисловий виріб, не є промисловим зразком [3].

Відповідно до ст. 2 (1) Типового Закону про охорону промислових зразків, який підготовлено В0ІВ, поняття „промисловий зразок сформульовано таким чином. Будь-яка композиція ліній або кольорів, або будь-яка об’ємна форма, вважається промисловим зразком за умови, що така комбінація або форма надає особливого зовнішнього вигляду продукту промисловості або кустарного промислу i може слугувати моделями цього продукту. Важливою у цьому визначенні є вимога, щоб зразок служив моделлю при виробництві продукту промисловості [4].

Сумуючи можна визначити, що Типовий закон ВОІВ, законодавство Японії, Великої Британії та інших країн пов’язують правову охорону промислового зразка виключно з його особливим зовнішнім виглядом. При цьому необхідно, щоб промисловий зразок сприймався візуально під час звичайного використання виробів, в яких його втілено.

Однак, промисловий зразок відрізняється від творів образотворчого мистецтва, головним призначенням яких є суто естетичний вигляд. Він повинен бути використаний в ужиткових виробах, тобто у виробах, які мають корисне, функціональне призначення. Закони деяких країн прямо вимагають, щоб промисловий зразок слугував моделлю для виробництва промислових виробів, або щоб він був придатним для виробництва. В той же час промисловий зразок – це лише зовнішній вигляд виробу, він не стосується його технічних або функціональних особливостей. Поняття „зразок не включає в себе ознаки форми та конфігурації, які обумовлені виключно тією функцією, котру повинен виконувати виріб.

Подвійна природа промислового зразка обумовлює протиріччя у виборі форми охорони промислових зразків — авторське право чи право промислової власності.

Охорона промислового зразка як об’єкта промислової власності. На ранній стадії індустріалізації в більшості європейських країн охорона авторським правом надавалась тільки високохудожнім виробам і не вважалась необхідною для творів декоративно-прикладного мистецтва і дизайну, оскільки результат діяльності дизайнерів і художників-декораторів не розглядався як інтелектуальний продукт. Це було зумовлено відсутністю технологій, здатних забезпечити виробництво товарів в розмірах, достатніх для задоволення споживчого ринку. Кожен екземпляр виробів був авторським, майже унікальним, зробленим вручну.

Ситуація змінилася в той час, коли з’явилася технологія тиражування виробів, і виробництво досягло промислового масштабу. Створення промислового зразка вимагало вже не тільки майстерності, але і ресурсів, фінансів, порівнянних з вартістю виробництва виробу, в якому використано промисловий зразок. В зв’язку з цим в цілому ряді країн виникла зацікавленість в охороні промислових зразків правом промислової власності, а саме патентним правом.

Ініціатива правової охорони творів прикладного мистецтва і промислового дизайну виходила від промисловості. Запити про правову охорону прямувалися до міністерства промисловості, а не до адміністративних органів, що відповідалі за правову охорону об’єктів авторського права та суміжних прав. Зважаючи на це сформувалась правова охорона промислових зразків, яка має ознаки, притаманні патентному, а не авторському праву.

Промислові зразки охороняються патентним правом в Росії, США та інших країнах світу. Так в Росії права на промисловий зразок охороняються відповідно до Патентного Закону Росії та засвідчується патентом на промисловий зразок. Як промисловий зразок, охороняється художньо-конструкторське рішення виробу або кустарно-ремісничого виробництва, яке визначає його зовнішній вигляд. Патент засвідчує пріоритет, авторство промислового зразка та виключне право на його використання. Строк дії патенту спливає через 10 років від дати подання заявки до Федерального інституту промислової власності і може бути продовженим за клопотанням власника патенту, але не більш ніж на 5 років. Обсяг правової охорони, що надається патентом, визначається сукупністю суттєвих ознак промислового зразка, представлених на зображенні (зображеннях) виробу, і наведених в переліку суттєвих ознак промислового зразка

Відповідно до Патентного Закону Росії в офіційному бюлетені публікується зображення промислового зразка та перелік його суттєвих ознак. Публікація таких відомостей стосовно зареєстрованого промислового зразка зумовлена тим, що в Росії прийнята концепція правової охорони промислового зразка, згідно з якою естетичні особливості промислового зразка пов’язані виключно із зображенням зовнішнього вигляду виробу, в якому втілено зразок, а перелік суттєвих ознак є словесною характеристикою художньо-конструкторського рішення виробу, що визначає його зовнішній вигляд. Вважають, що словесна форма ідентифікації естетичних та/або ергономічних особливостей зовнішнього вигляду виробу, в якому реалізовано зразок, дозволяє належним чином обґрунтувати ту естетичну цінність, яка і є інтелектуальною власністю патентовласника.

Таким чином, публікація зображення промислового зразка забезпечує охорону зразка від копіювання, а наявність в публікації переліку суттєвих ознак промислового зразка є (у сполученні з зображенням) юридичним інструментом його правової охорони від можливої імітації в випадку заміни несуттєвих деталей зображення [5].

Однак в країнах (США та ін.), де передбачено в матеріалах заявки надавати разом зі зображенням, описом промислового зразка окремі притязанія („формулу” промислового зразка) використовують інший підхід. Вважається, що зразок не може бути охарактеризовано строгою словесною формулою (притязаніями). Практично їх викладають в загальному вигляді. Окремі деталі зображення пояснюють шляхом відсилання до малюнків та пояснень до малюнків, які наведені в опису промислового зразка, наприклад, форма леза, як вона зображена на фиг.1. Це не дозволяє використовувати певною мірою притязанія для визначення обсягу дії виключного права. Обсяг правової охорони промислового зразка визначають безпосередньо з його зображення судом (США) без залучення притязаній. Однак ці притязанія акцентують увагу (суду або конкурентів) на тих частинах зображення промислового зразка, які мають новизну [6].

В більшості країн світу правову охорону промисловим зразкам надають відповідно до спеціальних законів, які базуються на принципах патентного права. Однак в законах цих країн мало спільного, не має єдиного погляду, який об’єкт підлягає охороні, за яких умов, на який період надається охорона та таке інше. Основою для надання охорони промисловому зразку є реєстрація.

Право на промисловий зразок засвідчується охоронним документом – патентом або свідоцтвом про реєстрацію (в залежності від країни видачі охоронного документа), який надає його власнику виключне право використовувати промисловий зразок за своїм розсудом та забороняти іншим особам використання промислового зразка без його дозволу. При цьому, використанням промислового зразка визнається його виготовлення, пропозиція до продажу або введення у господарський обіг в будь-який інший спосіб.

Цей охоронний документ на зразок не містить „формули” промислового зразка, і це відрізняє його від патентів на винахід і корисну модель. По суті “формулою” промислового зразка є характерні нові ознаки його зовнішнього вигляду, які відтворені на зображеннях промислового зразка, і зазначені в матеріалах заявки.

Патентні відомства більшості країн світу вимагають від заявників зазначення у матеріалах заявки нових ознак зразка, які характеризують особливості зовнішнього вигляду промислового зразка, що заявляється. Так згідно з параграфом 15 Правил про промислові зразки Великої Британії зазначення нових ознак може бути витребуване відомством в будь-якій заявці на промисловий зразок. При наявності у зразка декількох нових ознак, головна з них повинна бути виділена як основна ознака.

Наявність цих ознак засвідчується відомством при реєстрації, або судом – у випадку суперечок про порушення права на промисловий зразок або визнання його реєстрації недійсною.

Тривалість охорони промислового зразка в законодавствах зарубіжних країн різна, але в більшості країн, вона становить 5 років з можливостю одного або двократного продовження на 5 років до максимального строку 15 років. В Португалії правова охорона промислового зразка може бути продовжена без обмежень, в Австрії, навпаки, – обмежена трьома роками. У Великобританії, АРІ, Скандинавських країнах, Німеччині, Швейцарії, Японії вона складає 15 років, США — 14, Іспанії – 10, Італії – 4 [7].

Авторсько – правова охорона промислових зразків. Жорсткі вимоги, що висуваються до промислових зразків як об’єктів патентного права, призвели до того, що у ряді країн автори промислових зразків почали намагатись одержати авторсько-правову охорону зразкам, підкреслюючи художню цінність своїх розробок. Прихильники такого подходу обґрунтовують можливість авторсько-правового охорони промислових зразків тим, що промислове мистецтво насамперед є мистецтвом. Робота дизайнера, як і робота будь-якого іншого художника, повинна розглядатись як справжній вияв його індивідуальності.

Однак чи можуть промислові зразки, призначені для промислових та ужиткових продуктів масового виробництва розглядатись як твори мистецтва? Це питання і досі залишається предметом суперечок.

Промисловий зразок може розглядатись як художній вияв настільки, наскільки він відповідає (принаймні частково) естетичним уподобанням дизайнера, тобто вироби ручної роботи або художнього ремісництва стають об’єктами авторського права тією мірою, якою вони є творами прикладного мистецтва або творами мистецтва.

Закони про авторське право в більшості випадків висувають досить низькі вимоги до оригінальності і творчого рівня промислових зразків. В зв”язку з цим велика кількість промислових зразків стає потенційно придатною для довгострокової охорони авторським правом на дуже м’яких умовах.

Законодавство про охорону промислового зразка авторсько-правового характеру (наприклад, Німеччини) передбачає заборону на копіювання. Зразок не вважається новим, якщо:

  • при виробництві схожого виробу застосовується інший процес (технологія) або копія призначена для іншої галузі ніж оригінал;
  • копія виготовлена в інших розмірах, ніж оригінал, або вона відрізняється ознаками, які можна помітити лише при особливо уважному розгляді. 

    Аналогічна норма є в законодавстві Франції: відтворення відомого зразка іншим способом та на іншій матеріальній основі є контрафакцією. Однак підлягають охороні зразки, створені в результаті нового сполучення відомих елементів, запозичених з уже існуючих малюнків та моделей [7].

    При отриманні авторсько-правової охорони для промислових зразків необхідно враховувати наявність певних обмежень. Наприклад, стандартизацію товарів, яка обумовляє певні вимоги до тих чи інших товарів, необхідність робити акценти на загальне дизайнерське рішення для товарів масового попиту, необхідність відповідати очікуванням споживача щодо вигляду кожного виду виробів.

    Розвинена система авторсько-правової охорони країн-учасниць Бернської конвенції про охорону літературних і художніх творів ґрунтується на двох припущеннях. По-перше, положення національних законів про охорону авторських прав повинні застосовуватися тільки для літературних і художніх творів, і таким чином не повинні руйнувати патентну систему охорони об’єктів промислової власності. По-друге, всі об’єкти промислової власності, що не відповідають умовам національних патентних законів, повинні брати участь у вільній конкуренції на ринках.

    Однак ототожнювання промислових зразків з об”єктами, яким може бути надана авторсько-правова охорона, спростовує обидва ці припущення. Наприклад, прихильники доктрини “єдиності художньої творчості” ігнорують вірогідність того, що виключні права, які будуть мати власники, конкурентноздатних промислових зразків, нададуть їм можливість контролювати ринки товарів. Така властивість зазвичай є у об”єктів патентного права. В зв’язку з цим можливість одержати авторсько-правову охорону для виробів промислового мистецтва може зашкодити функціонуванню патентної системи [8].

    Ризик отримати широкий обсяг прав, який виникає як результат ототожнення декоративних промислових зразків з оригінальними роботами, полягає в тому, що власники авторського права будуть мати можливість контролювати конкурентну боротьбу не тільки на ринку художніх творів, а і на основному товарному ринку споживання їх виробів. Це може легко зруйнувати наявну рівновагу між інноваційними процесами і вільною конкуренцією, яку прагне підтримувати система охорони інтелектуальної власності. Саме ця здатність робіт прикладного мистецтва бути представленими на ринку художніх творів і на основному товарному ринку загострює проблему охорони промислових зразків.

    Небажані з економічної точки зору наслідки, що є результатом прирівнювання комерційних промислових зразків до об”єктів авторського права (виробів прикладного мистецтва), залежать від того, наскільки національна система охорони інтелектуальної власності схильна до такого визнання.

    Відповідно до Закону США про авторські права художні елементи, невіддільні від прикладного мистецтва, повинні охороняються як об’єкти промислової власності. У Законі Франції про авторські права зазначені випадки, коли авторсько-правова охорона поширюється і на прикладне мистецтво (сезонні моделі одягу, взуття і т.ін.). В Іспанії частина художніх творів, які можуть отримати охорону авторським правом, є промисловими виробами. У Німеччині розходження між охороною промислового зразка, як об”єкта промислової власності або як об’єкта авторського права обумовлено лише більш високим творчим рівнем останнього. Промислові зразки як об”єкти промислової власності мають більш короткий строк охорони. Після його спливу вони можуть охоронятися авторським правом, якщо відповідають його умовам.

    У Великої Британії при розробленні Закону про авторське право, промислові зразки і патенти була спеціально врахована можливість одночасної правової охорони промислового зразка авторським правом як художнього твору і промислового зразка, який має тільки функціональні властивості, і який варто охороняти законом про промислові зразки [9].

    Проте, у справі «Ocular Science» суддя зазначила, що елемент форми виробу, що стикується з іншими елементами для виконання визначеної функції, повинен бути виключений зі сфери охорони прав на промислові зразки, навіть якщо цей елемент призначений для інших цілей, наприклад для забезпечення привабливості товару. Якщо широко застосовувати таке трактування з числа промислових зразків варто було б виключити, наприклад, і новий фасон рукава одягу.

    Аналіз цього і ряду інших справ показали, що Закон Великої Британії 1988 року загалом забезпечує охорону зовнішнього вигляду значної кількості утилітарних об’єктів. Однак Закон виявляється недостатньо ефективним при розмежуванні утилітарних об’єктів і художніх виробів масового виробництва, творці яких мають потребу в більш надійній охороні своєї продукції. Так особлива увага було звернена на рішення в справі «Leyland», для того, щоб запобігти використанню виробниками авторського права для контролю ринка збуту запасних частин. Висновки судових інстанцій були прийняті до уваги при прийнятті Закону 1998 року, при цьому довічна охорона промислових зразків авторським правом була скорочена до 15 років [7].

    Протиріччя у виборі форми охорони промислових зразків — авторське або право промислової власності є в законодавствах всіх країн. Головним є питання, чи повинні ці дві форми бути сукупними (кумулятивними), комбінованими чи взаємовиключними? У залежності від того, як ці дві форми сполучені, в Європі розрізняють три типи систем правової охорони промислових зразків..

    Кумулятивна правова система охорони промислових зразків містить у собі обидва типи охорони на основі принципу єдності мистецтва (теорія елемента мистецтва). Відповідно до цієї теорії мистецтво розглядається як унітарне поняття без розмежування його на “високе” і промислове, тобто художні твори не повинні виокремлюватись або розрізнятись на основі естетичних якостей або способу вираження. Тією мірою, якою конкретна робота є виявом індивідуальності її творця, вона заслуговує на визнання як твір мистецтва. Художнє вираження не може бути позбавлене прав лише через те, що воно с зафіксованим або втіленим в ужитковому виробі.

    Згідно з кумулятивною системою промисловий зразок (як і твір мистецтва) має авторську-правову охорону з моменту його створення або закріплення у матеріальній формі. Крім того, той самий промисловий зразок може охоронятись правом промислової власності за спеціальним законом про промислові зразки від дати реєстрації або депонування цього промислового зразка, або з моменту першої реалізації відповідного виробу через торгову мережу, якщо таке передбачено законом.

    Принципи сепаратистської системи правової охорони промислових зразків виключають будь-яке перехрещення авторсько-правової форми охорони і права промислової власностї. Згідно з цим підходом, промислові зразки (дизайн) мають правову охорону як такі лише відповідно до спеціального режиму для промислових зразків. Промислові зразки, в принципі, не можуть бути прирівняні до творів мистецтва, які охороняються авторським правом.

    У країнах, де прийнято такий підхід, наприклад, у Сполучених Штатах Америки та в Італії, авторське право зберігається виключно для творів мистецтва. Отже, загальна форма або конфігурація ужиткових, промислових або споживчих виробів не може охоронятися авторським правом, незалежно від естетичної привабливості або цінності цієї форми або конфігурації. Таке жорстке відокремлення пояснюють необхідністю запобігти правової охорони (захисту від копіювання) для функціональних (технічних) розробок авторським правом в супереч більш жорстких умов, виконання яких вимагає, зокрема, законодавство про патенти та корисні моделі [2].

    Крім зазначених систем є проміжна система, яка допускає часткове дублювання авторського права і критеріїв, що використовують в спеціальних законах про охорону промислових зразків, заснованих на виявлені більшої чи меншої оригінальності промислового зразка (Німеччина, Бенілюкс, Швейцарія, Іспанія, Скандинавські країни).

    Ця система є проміжною між сукупною правовою охороною зразків авторським правом та спеціальним законом про промислові зразки, з одного боку, та чітким розрізненням режимів охорони – з іншого. Система забезпечує охорону форми або зовнішнього вигляду будь-яких ужиткових, промислових або споживчих продуктів спеціальним законом про промислові зразки, і водночас, якщо промисловий зразок може розглядатись як твір мистецтва (або прикладного мистецтва) – дублювання цієї охорони авторським правом.

    Оскільки переважна більшість промислових зразків ужиткових виробів не відповідає таким високим стандартам, дублювання та подвійна охорона авторським правом та законом про промислові зразки на практиці трапляється рідко. Ця ситуація певною мірою може змінитися в країнах Європейського союзу, оскільки Європейська директива про промислові зразки вимагає, щоб промислові зразки, зареєстровані у країні згідно з Директивою, також охоронялись згідно з законом цієї країни про авторське право. Однак умови, на яких надається цей захист, «включаючи необхідний рівень своєрідності», все одно мають визначатися кожною окремою державою [10].

    На практиці у багатьох країнах, у яких було визнано можливість надання охорони авторським правом промислових зразків ужиткових виробів, традиційно практикується жорсткий підхід до стандартів естетичного виконання, які вимагають, щоб конкретна форма або конфігурація могла бути визнана твором мистецтва з точки зору авторського права. Наприклад, у законодавстві про промислові зразки країн Бенілюкс чітко передбачено, що промисловий зразок, який має «виразний художній характер», може бути захищений і цим законом, і законами про авторське право країн Бенілюкс, якщо виконуються умови застосування обох законів. З іншого боку, промислові зразки, які не мають виразного художнього характеру, залишаються поза охороною авторським правом.

    У країнах, у яких прийнято такий підхід, суди часто висувають високі вимоги до «художнього характеру» як умови охорони промислових зразків авторським правом. Промислові зразки, які, з точки зору судів, не мають достатньої естетичної своєрідності або художньої цінності, не можуть вважатися творами мистецтва і охоронятись авторським правом.

    Правова охорона промислових зразків в ЄС і Україні. Основу законодавства ЄС про промислові зразки складають два документи: Директива 98/71/ЄС Європейського парламенту і Ради Європейського Союзу від 13.10.1998 р. стосовно правової охорони промислових зразків (далі – Директива) і Регламент Ради Європейського Союзу від 12.12.2001 р. № 6/2002 про промисловий зразок Союзу (далі -Регламент).

    У преамбулі Директиви зазначено, що для створення і функціонування вільного європейського ринку необхідно здійснити повномасштабне зближення законодавства держав – членів ЄС стосовно тих положень, які безпосередньо впливають на знищенням перешкод вільному переміщенню товарів, а також забезпечують конкурентне середовище на цьому ринку. Йдеться про норми матеріального права. Саме їх розглядають як норми, що повинні забезпечити певний стандартний рівень правової охорони промислових зразків в державах -членах ЄС. Саме ці норми необхідно брати до уваги в Україні при розробленні нормативно-правових актів з охорони промислових зразків, зважаючи на те, що Україною обрано шлях гармонізації законодавства з законодавством країн ЄЕ.

    Директивою обґрунтовано надається велике значення визначенню поняття «промисловий зразок», яке є основною нормою в будь-якій системі правової охорони промислових зразків. Пропозиції, що не відповідають встановленому законодавцем визначенню промислового зразка, не можуть одержати правову охорону. Виконання даної умови, як правило, перевіряється навіть в країнах з явочною процедурою надання правової охорони промисловим зразкам.

    Для створення внутрішнього ринку поняттю «промисловий зразок» необхідно дати єдине визначення. Відповідно до ст. 1 Директиви та ст. 3 Регламенту (далі – Документи ЄС) промисловий зразок означає зовнішній вигляд виробу в цілому або його частини, який створюється особливостями, зокрема, ліній, контурів, кольорів, форми, текстури та/або матеріалів самого виробу та/або його орнаментації;

    «виріб» означає будь-який виріб промислового або кустарного виробництва, що включає в себе, зокрема, компоненти для збирання в складений виріб, упаковку, оформлення товару для продажу, графічний символ і друкарські шрифти, за винятком комп’ютерних програм;

    «складений виріб» означає виріб, що складається з багатьох складових частин, які можуть бути замінені, шляхом розбирання і повторного збирання виробу» [11,12].

    В Україні натепер розроблений проект “Про внесення змін до Закону України “Про охорону прав на промислові зразки” (далі – проект Закону), метою якого було приведення норм Цивільного та Господарського кодексів України та Закону України „Про охорону прав на промислові зразки” (далі – Закон України) у відповідність до вимог Документів ЄС

    Розглянемо визначення промислового зразка, яке наводиться в запропонованому проекті Закону.

    Відповідно до ст. 1 проекту Закону промисловий зразок – результат творчої, інтелектуальної діяльності людини, який створює зовнішній вигляд виробу, що визначається, зокрема, особливістю ліній, контурів, кольорів, розміру, текстурою і (або) матеріалів самого виробу і (або) його оформлення;

    виріб – будь-який предмет, вироблений промисловим способом або вручну, включаючи, складові частини, призначені для того щоб бути зібраними у складний виріб, упаковку, оформлення; графічні символи і типографські шрифти, за винятком комп‘ютерних програм;

    складний виріб – виріб, який складається з багатьох компонентів, які можуть бути замінені, що робить можливим розібрання та наступне зібрання виробу.

    Порівняємо визначення „промисловий зразок” відповідно до Документів ЄС і проекту Закону. На перший погляд ці визначення майже однакові. В них використовуються ідентичні або близькі за змістом поняття „виріб”, „промислове або кустарне виробництво”, „складний виріб” або „складений виріб”, „складові частини” або „компоненти”, „зовнішний вигляд”, „лінії”, „контури”, „кольори”, „форми”, „текстури” та таке інше.

    Однак поняття орнаментація (оздоблення) і „оформлення” мають не однаковий зміст. Так, орнаментація – це оздоблення орнаментом. Орнамент (від лат. ornamentum оздоблення) – узор, що складається з ритмічно впорядкованих елементів, призначених для оздоблення різних предметів, витворів декоративно-прикладного мистецтва і т.ін. Таким чином, відповідно до Директиви правову охорону мають малюнки, які використовуються для оздоблення виробів. В той же час, оформлення – це зовнішній вигляд, форма чогось, тобто в правовому відношенні стосовно промислового зразка це поняття не визначене.

    Відповідно до обох визначень промисловий зразок – це зовнішній вигляд виробу. При цьому правова охорона надається як промислово виготовленому виробу так і виробам, що виготовляються ручним способом.

    Як промислові зразки не охороняються комп”ютерні програми, яких не відносять до виробів. Це зумовлене прагненням не порушувати законодавства ЄС, відповідно до якого комп”ютерні програми охороняються як об’єкти авторського права. Однак з правової охорони не виключено такі графічні символи як комп”ютерні піктограми, що з”являються на екрані комп’ютера завдяки програмному забезпеченню.

    Комп’ютерна піктограма (computer icon) – це умовне зображення інформаційного об’єкта чи операції в інтерактивних комп’ютерних системах. На сьогодні розробка зрозумілих і вдалих піктограм стала запорукою комерційного успіху програмного продукту чи web-сайту в мережі Internet. Правова охорона ком”ютерних піктограм як промислових зразків широко застосовується зарубіжними фірмами, які здійснують їх реєстрацію в классах Міжнародної класифікації промислових зразків 20-03 (устаткування для торгівлі і реклами, вказівні знаки) та 14-02 (устаткування для запису, передачіи та обробки інформації) [13].

    Необхідно зазначити, що головна відмінність європейської дефініції від української стосується правової охорони зовнішнього вигляду частини виробу. Вона полягає у тому, що поняття «промисловий зразок» відповідно до Директиви охоплює не тільки зовнішній вигляд всього виробу в цілому, але і його частини. При цьому поняття «частина» використовується в широкому значенні цього слова. Йдеться про невід’ємні частини виробів, що не демонтуються, та складові частини, що демонтуються (компоненти для збирання в складений виріб). Ця особливість європейського законодавства істотно розширює можливості охорони зовнішнього вигляду виробів. Так правова охорона надається зовнішньому вигляду ручки пивного кухля, носика чайника, малюнка на майці і т.д.

    Заявник при подачі заявки має можливість вилучити з притязаній (ввести правову оговорку – дискламацію) ознаки, що не охороняються відповідно до Документів ЄС, або звужують обсяг правової охорони промислового зразка. Це робиться стосовно ознак, які не можна виключити з зображення. Перелік таких ознак досить широкий:

  • ознаки частини виробу, які не є новими або не мають індивідуальний характер;
  • ознаки, які не видно в процесі звичайного використання. Так, Директивою передбачено, що промисловий зразок, включений або застосований в виробі, який є компонентом складеного виробу, має розглядатись як такий, що відповідає умовам правової охорони, лише в тому разі, якщо компонент, включений до складеного виробу, залишається видимим під час звичайного використання. При цьому під звичайним використанням розуміють використання кінцевим користувачем, не враховуючи зберігання, сервісного обслуговування та ремонтних робіт. Через цю умову правова охорона може не поширюватися, наприклад, на форми деталей та частин двигуна автомобіля, які не сприймаються візуально при звичайному використанні автомобіля;
  • ознаки, що стосуються виробів монтажної арматури: болти, гайки, інші деталі. У Документах ЄС окремою нормою встановлено заборону на надання правової охорони ознакам зовнішнього вигляду виробу, які повинні обов’язково відтворюватися в їх точній формі і розмірах для того, щоб можна було механічно з’єднати виріб, в якому втілений промисловий зразок, з іншим виробом. Також ця заборона торкається ознак зовнішнього вигляду виробів, призначених для розміщення в іншому виробі, навколо або напроти нього з тим, щоб обидва вироби могли виконувати свої функції. Наявність заборони дозволяє забезпечити сполучення виробів різних виробників. Проте це вилучення не стосується зовнішнього вигляду монтажної арматури модульних виробів;
  • ознаки, що зумовлені виключно технічною функцією виробу, оскільки Документами ЄС накладається заборона на надання правової охорони технічним ознакам зовнішнього вигляду виробу;
  • ознаки, в охороні яких заявник не бачить економічної доцільності, наприклад, внаслідок того, що вони зменшують обсяг правової охорони. 

    Фахівці Європейського Союзу рекомендують заявляти на реєстрацію зображення промислового зразка в максимально абстрагованому вигляді, та вводити дискламацію стосовно ознак, які не можна виключити з зображення, але які звужують обсяг правової охорони.

    Правова охорона зовнішнього вигляду компонентів для збирання в складений виріб в ЄС здійснюється за принципом охорони частини зовнішнього вигляду виробу. Мається на увазі, що охороняється тільки та частина зовнішнього вигляду компоненту, яка залишається видимою в процесі звичайного використання [13].

    В Україні запропонований аналогічний підхід. Так відповідно до ч.6 ст.8 проекту Закону промисловий зразок, застосований або втілений у виробі, що є компонентом складного виробу, вважається придатним для набуття прав на нього якщо компонент, після його включення до складного виробу, залишається видимим під час звичайного використання останнього, та якщо, такі видимі ознаки компонента самі по собі відповідають вимогам новизни та індивідуальним характерним особливостям.

    Що стосується ознак, обумовлених виключно технічною функцією виробу, то проектом Закону, по-перше, передбачено, що об’єктом промислового зразка, придатним для набуття прав на нього, може бути форма, малюнок чи розфарбування або їх поєднання, які визначають зовнішній вигляд виробу у цілому або його частини. По-друге, в ст.9 прямо наголошено, що не є придатними для набуття прав на промисловий зразок вироби, зовнішній вигляд яких зумовлений виключно їх технічними функціями. Таким чином, щодо цього питання проект Закону відповідає Документам ЄС.

    Разом з тим в Україні на відміну від європейського законодавства зберігається вилучення з охорони промислових зразків, що відносяться до об’єктів архітектури і об’єктів нестійкої форми, зокрема до тих, які в робочому режимі можуть бути охарактеризовано формоутворюючими та іншими ознаками зовнішнього вигляду виробів. Прикладом може слугувати форма фонтану в робочому стані. На теперішній час в ЄС поширюється охорона зовнішнього вигляду архітектурних споруд, ландшафтів і інтер’єрів як промислових зразків.

    Сумуючи можна зробити наступні висновки. Історія розвитку законодавства про охорону інтелектуальної власності свідчить, проблеми, що пов’язані з охороною промислових зразків, однакові для всіх розвинених країн. Незважаючи на наявність у більшості з них спеціального законодавства про охорону промислових зразків, в усьому світі відбувається копіювання зовнішнього вигляду виробів. Очевидно, діючі нормативні акти не забезпечують достатньої правової охорони промислових зразків. У зв’язку з цим інші інститути інтелектуальної власності – авторське право, право товарних знаки, припинення недобросовісної конкуренції – привертають увагу як альтернативні форми правової охорони промислових зразків.

    Подвійний характер промислових зразків як розробок, що мають функціональні і естетичні особливості дозволяє розглядати їх як твори мистецтва. Це ставить питання щодо одночасного застосування до них авторського права и права промислової власності, яке було вирішене шляхом розроблення Документів ЄС (Директиви та Регламенту) стосовно правової охорони промислових зразків в країнах ЄС.

    Зважаючи на те, що Україною обрано шлях гармонізації законодавства з законодавством країн ЄС доцільно більш ретельно використати норми цих документів при доопрацюванні проекту Закону. Насамперед це стосується чіткого визначення об’єктів, яким надається і яким не надається правова охорона як промисловим зразкам в Україні.

    Необхідно врахувати досвід європейського законодавства відповідно до якого охороняються як промисловий зразок невід’ємні частини виробів, що не демонтуються. Ця особливість європейського законодавства істотно розширює можливості охорони зовнішнього вигляду виробів.

    Доцільно розширити круг виробів, зовнішній вигляд яких може охоронятися законодавством про промислові зразки, зокрема, за рахунок об’єктів архітектури і об’єктів нестійкої форми.

    Розроблення положень щодо визначення об’єктів, яким необхідно надавати правову охорону, надало б можливості суттєво спростити правовідносини в сфері правової охорони промислових зразків. Для України це було б важливим кроком до гармонізації національного законодавства з законодавством країн ЄС.

    Література:

    1. Соединенное Королевство Великобритании и Северной Ирландии. Законы. Великобритания. Закон о зарегистрированных промышленных образцах. Дания. Закон о промышленных образцах. — М.: Информ.-изд. центр Роспатента, 2005. — 81 с.
    2. Правовая охрана дизайна:зарубежный опыт// Патенты и лицензии.- 1999. -№11-12. – С.22-24.
    3. Захист прав інтелектуальної власності: досвід Сполучених Штатів Америки. – Зб. документів, матеріалів, статей. – К.: Видавничий Дім «Ін Юре», 2003. – 368 с.
    4. Типовий закон про промислові зразки для країн, що розвиваються. – Публікація ВОІВ№ 808 (Е).- Женева, 1970.
    5. Патентный закон Российской Федерации № 3517-I от 23 сентября 1992 г.
    6. Дахно І. Право інтелектуальної власності: Навч. посібник. – К.: Либідь, 2002. – 200 с.
    7. Формы охраны промышленных образцов за рубежом / Кравец л. – М.: ИНИЦ Роспатента, 2000. – 45 с.
    8. Корчагин А., Бейнфест Б., Подшибихин Л. Патентное право и его связь с авторским правом// ИС. Авторское право и смежные права. – 2000. – № 2. – С.5-11.
    9. Лакомкина Т. Мировые тенденции развития систем правовой охраны промышленных образцов. — М.: ИНИЦ Роспатента, 2004. — 110 с.
    10. Промислові зразки та їх зв’язок із творами прикладного мистецтва і об’ємними знаками/ під ред. Міняйло Л.А. – К., 2003. – 63 с.
    11. Фелицина С.Б., Лаврова Ю.В. Новый порядок охраны промышленных образцов в ЕС //Патенты и лицензии.-2003. -№6. – С. 12-18.
    12. Понятие промышленного образца в ЕС и России/ Алексеева О.//ИС. Промышленная собственность и смежные права. – 2005. – № 3. –С.19-27.
    13. Ткаченко С.Ю, Работягова Л.І. Правова охорона комп’ютерних піктограмм // Інтелектуальна власність. -2003. -№9. – С.11-14.

    Опубліковано в журналі «Питання інтелектуальної власності: Зб.наук праць». – К: НДІ інтелектуальної власності АПрН України. – 2006. – Вип.4.

 

image_pdfimage_print
Промисловий зразок як об’єкт правової охорони