Сергій Петренко,
науковий співробітник
НДІ інтелектуальної власності АПрН України

Вступ

За науковими дослідженнями провідних виробників комп’ютерних програм, факти використання програмного забезпечення (далі — ПЗ) з порушенням прав їхніх власників, так зване “піратство”, має місце в багатьох країнах світу. Серед таких країн є й економічно розвинені — світові лідери з розроблення ПЗ (США, Канада, Японія) і країни, економіка яких розвивається, (Китай, Росія, Україна, Малайзія тощо) [1].

Можна виділити декілька основних факторів, які так чи інакше впливають на рівень такого “піратства”:

  • економічний — рівень розвитку економіки країни, її стабільність;
  • науково-технічний — рівень підготовки фахівців високоінтелектуальних спеціальностей;
  • правозахисний — наявність ефективної та дієвої системи правового захисту ПЗ.

Формування системи правового захисту ПЗ комп’ютерів — питання, яке має не тільки правове, юридичне, а й економічне, науково-технічне та соціально-виховне значення.

На прикладі США та Японії видно, що високий рівень економічного розвитку, значний науково-технічний потенціал, а також відрегульований механізм правового захисту П3, хоча і не призводить до знищення “піратства” як такого, проте дає змогу стабілізувати його на досить низькому рівні, [в межах 25 — 37 %] [1].

Стан справ

Сьогодні ми маємо досвід різних країн світу щодо правового захисту ПЗ. Цей досвід, безумовно, корисний, але непридатний для бездумного копіювання на теренах України через певне економічне становище та ментальні особливості нашого суспільства.

Відомо, що будь-яке законодавство є віддзеркаленням сучасних технологій, економічних та суспільно-політичних процесів у державі. В Україні механізм правового захисту ПЗ належним чином не врегульовано і має “репресивно-консервативні” ознаки, тобто передбачає покарання, але не створює правового стимулювання для розвитку індустрії інформаційних технологій (далі — ІТ індустрії). Тобто Україна йде шляхом не “розробника”, а “кінцевого користувача ПЗ”, хоча сьогодні, в епоху інформаційних технологій, доходи ІТ індустрії в світі є одними з найвищих.

Проблема використання неліцензійного ПЗ є чи не найактуальнішою у сфері правового захисту продуктів інтелектуальної діяльності людини. Її розв’язання є однією з умов інтеграції України у Європейське співтовариство та Світову організацію торгівлі [2, 3], а також невід’ємною складовою процесу формування ефективної національної системи захисту прав інтелектуальної власності.

Не акцентуючи уваги на фінансових та політичних втратах, яких зазнає наша держава від використання неліцензійного ПЗ, зупинимося на можливих шляхах розв’язання цієї проблеми в межах правового поля України.

Без практичної підтримки та зацікавленості з боку держави всі кроки у цьому напрямі залишаться деклараціями, концепціями і намірами [4].

Маючи з 1993 року Закон України “Про авторське право і суміжні права” (та наступні його редакції) — основоположний законодавчий акт, що регулює правові відносини у сфері виробництва, розповсюдження та використання ПЗ, лише в останні роки держава здійснила практичні заходи щодо протиправних дій виробників та розповсюджувачів “піратського” ПЗ.

На жаль, ці заходи вжито лише під тиском фінансових санкцій з боку США, та й обмежилися вони на тепер декількома рейдами правоохоронних органів. Показове знищення контрафактних примірників, наприклад, компакт-дисків з аудіо-візуальною продукцією та ліквідація двох технологічних ліній з їх виготовлення суттєво не поліпшили ситуацію з “піратством”, але результат цих акцій був зручним для звітності.

Результат і не міг бути іншим з таких причин:

  • в Україні ще тільки формуються механізм правового захисту ПЗ і механізм узгоджених дій між законодавчою, виконавчою та судовою гілками влади;
  • активне проведення згаданих акцій може призвести до дестабілізації роботи державних установ і зачепити інтереси пересічних громадян, ізолюючи і тих і інших від необхідних програмних продуктів;
  • політика держави щодо боротьби з “піратством” ПЗ не реалізується насамперед державними органами влади та установами, що фінансуються з бюджету.

Практичні досягнення

Важливим кроком у досягненні ліцензійної чистоти ПЗ, яке використовується у державних установах, стало проведення його інвентаризації за дорученням Кабінету Міністрів України № 11831/33 від 18.10.2002 р. Ліцензійна чистота ПЗ — юридична властивість, пов’язана з можливістю використання ПЗ у країні без порушення прав його власників.

Виконання доручення дало змогу реально оцінити комп’ютерний парк у державних установах та приблизно визначитися з номенклатурою ПЗ, що використовується з порушенням авторських прав. Результати інвентаризації, опубліковані у засобах масової інформації, як здогадується читач, аж ніяк не втішають.

Розглянемо можливі варіанти реалізації державної політики у боротьбі з піратством ПЗ, викладеної у “Концепції легалізації програмного забезпечення та боротьби з нелегальним його використанням” [5].

Тут варто зробити таку заувагу. Слово “легалізація” (відповідно до [6]) означає “надання законної сили”. Про яке надання законної сили може йтися у боротьбі з нелегальним використанням ПЗ, тобто за наявності фактів злочинної діяльності? Мова може йти тільки про викорінення цього явища за найсуворішими нормами законодавства.

А ще держава може рекомендувати використовувати на досягнення ліцензійної чистоти ПЗ спецкошти державного бюджету або так звані госпрозрахункові кошти установ, які сьогодні витрачаються на стимулювання та заохочення працівників, формування науково-технічного потенціалу тощо. Проте ефективна реалізація будь-якого з цих варіантів можлива лише за умови економічно доцільних фінансових видатків, тобто за їх зменшення.

Пропозиція

Суть пропозиції полягає у наступному. Слід звернути увагу на ПЗ, розроблене на платформі Linux, а саме: операційна система (далі — ОС) Rad Had, пакет офісних програм Open Оffice. Сьогодні це ПЗ є гідною альтернативою ПЗ MS Windows, яке набуло поширення в Україні.

ПЗ на платформі Linux розповсюджується безкоштовно або за низькими цінами. За таких умов будь-яка державна установа може досягти ліцензійної чистоти ПЗ шляхом цілковитого чи часткового переходу на це ПЗ “вільного використання”.

Аналогом такого використання може слугувати практика Європейського співтовариства. Пробна заміна ОС MS Windows на Linux відбулася на 60 тис. ПК в управлінні поліції західних областей англійського графства Йоркшир. Перший пілотний проект Європейської комісії щодо аналогічної заміни ОС в державних установах планується реалізувати в землі Мекленбург-Померанія (ФРН) [7].

Слід зазначити, що найуживаніші програмні продукти, розповсюджувані за схемою “вільного використання”, вже зараз адаптовані до ОС, якими користуємося ми.

Слід зазначити, що найуживаніші програмні продукти, розповсюджувані за схемою “вільного використання”, вже зараз адаптовані до ОС, якими користуємося ми.

На нашу думку, викладений підхід дасть можливість уникнути багатьох правових колізій, що виникають у сфері використання ПЗ через фінансові труднощі.

На цьому можна було б і зупинитись. Але, якщо ми маємо на увазі не тільки розв’зання проблеми неправомірного використання та розповсюдження ПЗ, а й правовий, економічний та науково-технічний розвиток нашої держави, необхідно пам’ятати про таке.

За статистичними даними, в Україні щороку вищі навчальні заклади готують близько 1400 спеціалістів у галузі комп’ютерних технологій. На підготовку одного такого фахівця витрачається близько 3000 грн. на рік. Щорічний відтік за кордон фахівців цієї галузі становить від 2,5 до 6 тис. осіб, а щорічні матеріальні втрати держави від цього становлять від 37,5 до 90 млн. грн. [4].

Цей науково-технічний потенціал необхідно використати у такий спосіб, який би і віддзеркалював політику держави не лише з питань легалізації ПЗ, а й розвитку ІТ індустрії. Для цього уряд повинен прийняти рішення щодо державного замовлення та фінансування розробок національного ПЗ. Виконавцем цього замовлення може стати, наприклад, Інститут кібернетики ім. В.М. Глушкова НАН України, Інститут програмних систем НАН України, НТУУ Київський політехнічний інститут, інші державні та недержавні установи.

Звертаємо увагу на те, що собівартість таких робіт буде у десятки разів меншою, ніж кошти, необхідні на досягнення ліцензійної чистоти ПЗ за першим вказаним варіантом. Окрім того, це буде не витрата бюджетних коштів, а ефективне інвестування, створення додаткових робочих місць, яке відплатиться сторицею.

Потрібні кошти можна залучити як за рахунок науково-технічних програм, що фінансуються з бюджету, так і за рахунок пайового фінансування інвесторами тощо.

Паралельно, на виконання вимог законодавства України про державну мову, можна було б вирішити питання українізації ПЗ у державних установах, особливо у сферах управління, освіти та науки.

Розроблене за викладеною пропозицією програмне забезпечення повинно бути безоплатно передано до державних установ, мати доступну ціну для використання іншими суб’єктами господарської діяльності на території України. Це дасть можливість:

  • створити міцне підґрунтя для досягнення та збереження ліцензійної чистоти ПЗ у органах державного управління та державних установах;
  • сприяти розвитку ІТ індустрії та створенню додаткових робочих місць;
  • зберегти та примножити науково-технічний та людський потенціал країни;
  • зекономити кошти бюджету.

Розробка своєї ОС — програмної основи для роботи будь-якого комп’ютера, і пакета найуживаніших офісних програм дасть змогу Україні уникнути диктату з боку світових лідерів зі створення ПЗ, політичних та економічних сил, які лобіюють їхні інтереси.

Розвиток національної ІТ індустрії стане рушійною силою у формуванні, відповідно до вимог часу, ефективної системи правового захисту ПЗ та залученні інвестицій.

Прикладом раціонального підходу до економії коштів своєї держави може слугувати Китайська Народна Республіка, де для безоплатного використання на її території розроблено власну операційну систему, альтернативну ОС Windows.

Розвиток ІТ індустрії в Індії допоміг створити не тільки власну операційну систему, а й свою “Силіконову долину”, в якій сконцентровано науково-технічний потенціал з розроблення та використання високих технологій.

Завдяки російським розробникам з ALT Linux Team та її партнерам, реалізовано проекти OpenOffice.org, Mozilla та інші. Ці програмні продукти безкоштовно розповсюджуються мережею Інтернет, а деякі з них мають навіть українську локалізацію. Росія, саме завдяки розвитку ІТ індустрії, поступово змінює законодавство щодо захисту ПЗ. Україна в цьому, на жаль, “пасе задніх”, не йдучи шляхом пошуку та розвитку.

Після створення національного ПЗ держава повинна надалі провадити жорстку політику щодо фактів використання неліцензійного ПЗ не тільки у державних структурах, а й у комерційних. Підґрунтя для виявлення цих фактів та проведення відповідних експертиз в Україні вже створено. Це й інститути інспекторів з інтелектуальної власності, відповідні підрозділи в органах внутрішніх справ та в інших силових структурах, примножений корпус судових експертів з питань інтелектуальної власності.

Висновки

Процес досягнення ліцензійної чистоти ПЗ потребує комплексного вирішення, яке поєднує в собі правові, економічні та технічні аспекти.

Правове забезпечення захисту інтелектуальної власності в Україні стосовно ПЗ потребує удосконалення, рушійною силою якого має стати розвиток національної ІТ індустрії.

За теперішнього фінансово-економічного становища та політичного місця України у світі без залучення додаткових коштів ефективне врегулювання правовідносин у сфері використання ПЗ державними органами управління та установами не є можливим.

Найкращий вихід із становища — поєднання процесу досягнення ліцензійної чистоти ПЗ з розробленням власного ПЗ на базі інвестування у розвиток національної IT індустрії, що повинно стати одним із стратегічних напрямків розвитку нашої держави.

Рекомендації

Державним установам слід оптимізувати склад ПЗ, що використовується, та, (за умови неможливості його ліцензування) поступово перейти на ПЗ, яке розповсюджується за схемою “вільного використання”, наприклад, ПЗ на платформі Linux.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України врегулювати правовідносини у сфері використання програмного забезпечення шляхом розроблення національної операційної системи. Проект розпорядження додається.

Література:

1. http://www.bsa.org/. – 12/07/2002.
2. Захист прав інтелектуальної власності в контексті вступу до СОТ / Навч. Посібник за ред. Пятницького В.Т. – К.: UEPLAST, К.І.С. УАЗТ, 2001. – 80 с. (С. 38)2004. – Кн. 1. – 736 с.
3. Указ Президента України “Про заходи щодо охорони інтелектуальної власності в Україні” від 27 квітня 2001 року № 285/2001 // Офіційний вісник України. – 2001. – № 18. – Т. 2. – С. 820.
4. Дмитришин В. Легалізація та ефективне використання програмного забезпечення в Україні // Інтелектуальна власність – 2002. – № 10. – С. 16 – 19.
5.Розпорядження Кабінету Міністрів України від 15 травня 2002 року № 247-р “Про затвердження Концепції легалізації програмного забезпечення та боротьби з нелегальним його використанням” // Офіційний вісник України. – 2002. – № 20. – ст. 989. – С. 85.
6. Словарь иностранных слов / Под ред. И.В. Лёхина, Ф.Н. Петрова. – 4-е изд. – М.: Государственное издательство иностранных и национальных словарей, 1954. – 856 с.
7. http://www.podrobnosti.ua/ptheme/internet/2002/10/31/40441.html. – 01/11/2002.

Опубліковано у журналі «Інтелектуальний капітал» № 1’2003. – С. 3-8.

image_pdfimage_print
Правові шляхи припинення піратського використання програмного забезпечення