Сергій Петренко,
науковий співробітник НДІ інтелектуальної власності

В загальному розумінні раціоналізація – удосконалення методів будь-якої роботи, яке забезпечує підвищення продуктивності праці, покращення якості продукції, тощо, та виконане завдяки впровадженню нової інформації в практику [1, С. 190].

Згідно з чинним законодавством України результат раціоналізаторської діяльності – раціоналізаторську пропозицію, віднесено до об’єктів інтелектуальної власності. Так, в Ст. 41 Закону України «Про власність» від 7.02.1991 року зазначається: “Об’єктами права інтелектуальної власності є … раціоналізаторські пропозиції … та інші результати інтелектуальної праці”. Питанням правової охорони раціоналізаторської пропозиції присвячено Главу 41 книги 4 Цивільного Кодексу Україні.

За джерелом [2, С. 24] раціоналізаторська пропозиція – особливий об’єкт інтелектуальної власності, який має новизну в межах того підприємства, на якому воно подано, є корисним (комерційно цінним для підприємства, дозволяє отримати економічний, технічний або інший позитивний ефект) результатом особистої творчої праці заявника. Тобто, одними з критеріїв, яким повинна відповідати пропозиція, аби бути визнаною як раціоналізаторська, є локальна новизна (новизна в межах юридичної особи, наприклад, підприємства), та корисність для неї. Окрім того, відповідно до Ст. 481 Цивільного Кодексу України, раціоналізаторською пропозицією може бути тільки технологічне (технічне) або організаційне рішення у будь-якій сфері діяльності юридичної особи. Тобто, як раціоналізаторські пропозиції можуть визнаватися конструкції виробів, технологічні процеси (способи), зміни, що вносяться до техніки, матеріалу (речовини), які застосовуються юридичною особою, або вже згадані організаційні рішення.

Кажучи про раціоналізаторську пропозицію, слід усвідомлювати, що це не винахід, це технологічне (технічне) або організаційне рішення, яке відоме в світі, але певною юридичною особою не використовувалося в виробничому процесі. За своєю суттю раціоналізаторська пропозиція удосконалює конкретний виробничий процес, а не підвищує світовий рівень техніки.

Мета даної роботи – розглянути можливість застосування інституту раціоналізаторської пропозиції до такого об’єкту інформаційних технологій, як комп’ютерна програма.

Головне призначення комп’ютерних програм в сучасному виробничому процесі полягає у наступному:

  • керування технічними, технологічними процесами;
  • обробка, облік, упорядкування інформації та інформаційних потоків;

Зрозуміло, що за такими функціями сучасні комп’ютерні програми полегшують роботу працівника, контролюють її та оптимізують. Все це призводить до зменшення нормовитрат, і, як наслідок, – до економії людських та фінансових ресурсів. На думку авторів джерела [2, С. 95], пропозицію, яка містить програмне забезпечення ЕОМ, доцільно було б віднести до раціоналізаторської, якщо її застосування дає економію машинного часу для вирішення конкретної задачі, а також призводить до підвищення продуктивності устаткування, яке працює в комплексі з ЕОМ.

Прикладами такої пропозиції може слугувати застосування програмного забезпечення ЕОМ для контролю наявності працівників на роботі, контролю та обмеження трафіку розмов по службовому телефону, контролю та керування системою опалення організації тощо. Тобто, мова йде про нове технологічне рішення певного виробничо-організаційного процесу.

Зрозуміло, що подібне використання комп’ютерних програм вимагає від юридичної особи дотримання майнових та немайнових прав їх власників, якщо комп’ютерні програми не розповсюджуються за ліцензіями «FreeWare», «Donationware», «Adware», тощо.

Окремо слід розглянути питання про можливість визнання раціоналізаторською пропозицію, яка полягає у відтворенні та використанні вже існуючої бази даних юридичної особи в електронному інтерактивному вигляді.

Ст. 481 Цивільного Кодексу України зазначає, що об’єктом раціоналізаторської пропозиції може бути або матеріальний об’єкт, або процес. Процес використання бази даних полягає у безпосередньому доступі людини до інформації, що міститься на паперовому носії.

При перетворенні бази даних в електронний вигляд, а також для внесення до неї змін використовується комп’ютерна технологія, відмінна від тієї, що застосовувалася до бази даних при їх існуванні на паперовому носії. Окрім того, тепер інформація бази даних зберігається у вигляді і на носіях інформації, що принципово відрізняються від тих, які використовувалися раніше. Також, база даних в електронному вигляді здобула нову ознаку – інтерактивність.

Таким чином, пропозиція містить в собі технологічне (технічне) рішення, що змінює ознаки об’єкта, технологію доступу та роботи з ним. Якщо зазначені зміни є корисними юридичній особі в її виробничо-організаційному процесі, пропозицію про відтворення бази даних в електронному вигляді варто вважати раціоналізаторською.

Раціоналізаторською пропозицією можна вважати адаптацію, модифікацію комп’ютерної програми в рамках правового регулювання Ст. 24 Закону України «Про авторське право та суміжні права». Така адаптація та модифікація є нічим іншим, як внесенням змін в інформаційну технологію, інформаційно-технологічний процес, що дозволяє юридичній особі більш широко використовувати комп’ютерну програму та отримувати від цього додаткову користь.

Також, раціоналізаторською пропозицією можна вважати пропозицію, яка підвищує швидкість комп’ютерної програми з обробки даних, наприклад статистичної обробки даних, та трафік обміну даних.

Говорячи про можливість охорони комп’ютерної програми як раціоналізаторської пропозиції, слід зауважити, що рішення про визнання пропозиції раціоналізаторською приймає юридична особа, якій ця пропозиція надана. Їй також належить право на використання раціоналізаторської пропозиції в будь-якому обсязі. Також юридична особа може направити інформацію про раціоналізаторську пропозицію зацікавленим підприємствам з метою укладання у подальшому угоди [3, С. 592].

Іншому суб’єкту права інтелектуальної власності на раціоналізаторську пропозицію – автору, згідно зі Ст. 484 Цивільного Кодексу України, належить право на добросовісне заохочення від юридичної особи, якій подано пропозицію (майнове право) та ряд немайнових прав – право на авторство, право на ім’я, право на назву раціоналізаторської пропозиції, право на пріоритет.

За джерелом [3, С. 588] раціоналізаторські пропозиції за своєю доступністю та масовим використанням здатні давати більший економічний ефект ніж винаходи. Прикладом цього може слугувати американська корпорація «IBM». Зазначена компанія за десять років виплатила своїм співробітникам за ефективні раціоналізаторські пропозиції 60 млн. доларів США, а реалізація цих пропозицій дозволила їй зекономити 300 млн. доларів США [2, С. 87].

Висновок:

Відповідно до норм чинного законодавства України, право інтелектуальної власності на раціоналізаторську пропозицію може застосовуватися до об’єктів сучасних інформаційних технологій, зокрема комп’ютерних програм. Широке використання зазначених технологій стало невід’ємною частиною будь-якого виробничо-організаційного процесу, тому раціоналізація в цій сфері є не тільки ефективним інструментом стимулювання творчих зусиль співробітників, підвищення їх мотивації, а й потужним фактором економічного розвитку будь-якого суб’єкта господарювання. Причому раціоналізація в сфері інформаційних технологій може призвести до значно вищого економічного ефекту, ніж раціоналізація в сфері традиційних технологій.Література:

1.Прахов Б. Г. Интеллектуальная собственность: Слов.-справ. – К.: Вища шк., 1999. – 256 с.
2.Святоцький О.Д., Крайнєв П.П., Прахов Б.Г. Право інтелектуальної власності на раціоналізаторську пропозицію / За ред. О.Д. Святоцького. – К.: Концерн «Видавничий Дім «Ін Юре», 2004. – 128 с.
3.Цивільне право України: Підручник: У 2-х кн. / О.В. Дзера (кер. авт. кол.), Д.В. Боброва, А.С. Довгерт та ін.; За ред. О.В. Дзери, Н.С. Кузнєцової. – 2-е вид., допов. і перероб. – К.: Юрінком Інтер, 2004. – Кн. 1. – 736 с.

Опубліковано у журналі «Інтелектуальний капіталі» № 1’2005. – С. 27-29.

image_pdfimage_print
Право інтелектуальної власності на рацпропозицію в сфері інформаційних технологій