Авторське право на твір виникає внаслідок факту створення твору (ч. 2 ст. 11 Закону України «Про авторське право і суміжні права»). Незалежно від того, чи буде твір в майбутньому оприлюднений, опублікований, перекладений іншою мовою чи використаний якимось іншим чином, цей твір є об’єктом правової охорони з моменту його створення на рівні з іншими об’єктами авторського права. Законом також передбачено, що для виникнення та здійснення авторського права не вимагається державна реєстрація твору чи виконання якихось інших формальностей; автор має право здійснити реєстрацію свого авторського права на твір, але не зобов’язаний її здійснювати. Таким чином, твір стає об’єктом правової охорони з моменту його створення, авторське право на твір виникає в силу створення твору і не потребує виконання якихось додаткових дій.
2. В цивільно-правовому договорі одна сторона названа виконавцем. Чи виникають у такої сторони права виконавця – суміжні права?
У цивільно-правових договорах різного характеру одна із сторін може називатися виконавцем, проте не завжди така особа є виконавцем у розумінні Закону України «Про авторське право і суміжні права». Згідно із вступною частиною Закону, виконавцем є актор (театру, кіно тощо), співак, музикант, танцюрист або інша особа, яка виконує роль, співає, читає, декламує, грає на музичному інструменті, танцює чи будь-яким іншим способом виконує твори літератури, мистецтва чи твори народної творчості, циркові, естрадні, лялькові номери, пантоміми тощо, а також диригент музичних i музично-драматичних творів. Тобто, суміжні права виконавця виникають в силу виконання твору, а не у зв’язку із виконання якихось робіт чи надання послуг, не пов’язаних із виконанням твору.
Отже, якщо у договорі обов’язки виконавця пов’язані із виконанням того чи іншого твору, така особа буде виконавцем і матиме суміжні права на своє виконання. Якщо ж названа виконавцем сторона договору не виконує твір, а виконує якісь роботи чи надає послуги, суміжні права у такої особи не виникають.
3. Я хочу зробити аранжування пісні, автором якої є інша особа. Кому буде належати авторське право на моє аранжування – мені чи автору первинного твору?
Будь-яка переробка твору – переклад, аранжування, адаптація тощо – має своїм наслідком створення самостійного об’єкта авторського права – похідного твору, який охороняється відповідно до чинного законодавства України в такій же мірі, як і інші твори. Проте автору похідного твору слід мати на увазі, що користуватися авторським правом на похідний твір можна лише за умови дотримання прав автора, твір якого був перероблений (ст. 20 Закону України «Про авторське право і суміжні права»). Це означає, що особі, яка бажає здійснити переробку будь-якого твору, що є об’єктом правової охорони і не перейшов у суспільне надбання, необхідно отримати дозвіл власника виключних майнових прав на твір (автора, його спадкоємців тощо) на здійснення переробки твору. Недотримання цієї вимоги тягне порушення майнових авторських прав.
Отже, у особи, яка створила похідний твір, дотримуючись прав автора оригінального твору, виникає авторське право на цей твір, тому автором аранжування буде не композитор, що створив оригінальний твір, а особа, яка здійснила аранжування.
4. У мене виникла цікава ідея, яку я вирішив втілити у роман. Під час роботи над романом я поділився своєю ідеєю з декількома знайомими і один з них до того, як я закінчив писати роман, написав та опублікував оповідання, в якому повністю використав, хоч і дещо видозмінено, мою ідею. Чи можу я звернутися до суду за захистом свого авторського права, адже це моя ідея і я раніше почав роботу над твором, ніж мій знайомий?
Закон України «Про авторське право і суміжні права» визначає, що об’єктами авторського права є твори в галузі науки, літератури і мистецтва (ст. 8), тобто і роман, і оповідання є рівноцінними об’єктами авторського права. Але правова охорона поширюється лише на форму вираження твору і не поширюється на його зміст. Це означає, що будь-які ідеї, теорії, принципи, методи, процедури, процеси, системи, способи, концепції, відкриття, навіть якщо вони виражені, описані, пояснені, проілюстровані у творі, не є об’єктом правової охорони. Одну і ту ж ідею може втілити у свої твори необмежена кількість авторів; використання ідеї, викладеної в творі іншого автора, не буде порушенням авторського права цього автора. Авторським правом охороняється твір в цілому, а не викладені в ньому думки, міркування, припущення, фантазії.
Підсумовуючи викладене, підстав для пред’явлення позову про захист авторського права у такому випадку немає, оскільки використання ідеї одного автора іншим автором не є порушенням авторського права і не тягне за собою цивільно-правової відповідальності.
5. Наше підприємство хоче зареєструвати знак для товарів і послуг. В законі сказано, що не можуть одержати правову охорону позначення, які є загальновживаними термінами. Що це означає?
Загальновживаними термінами є позначення, які використовуються як назва товару чи послуги і спеціалістами, і споживачами; позначення одного і того ж товару, що виробляється різними виробниками, чи одних і тих же послуг, що надаються різними підприємствами. Важливим елементом для визнання позначення загальновживаним словом чи терміном є те, що впродовж тривалого часу цей термін використовується як назва одного і того ж товару різних виробників. Загальновживані терміни включаються до словників, довідників, енциклопедій як назви певного виду товарів чи послуг. Наприклад, такі терміни як «кавоварка», «зубна паста», «ремонт взуття», «юридичні послуги» не можуть бути зареєстровані як знаки для товарів і послуг, оскільки ці слова вказують лише на конкретний вид товару чи послуги, в той час як знаком для товарів і послуг є позначення, за яким товари і послуги одних осіб відрізняються від товарів і послуг інших осіб (ст. 1 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг")
6. Чи можна зареєструвати знак для товарів і послуг, який збігається з назвою відомого кінофільму радянського періоду?
Позначення, яке відтворює назви відомих в України творів науки, літератури й мистецтва, в тому числі аудіовізуальних творів, можливе лише зі згоди власників авторського права на ці твори або їх правонаступників (ч. 4 ст. 6 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг»). Отже, для забезпеченні можливості реєстрації знаку для товарів і послуг, який відтворює назву відомого в Україні кінофільму необхідно:
а) отримати відомості про авторів цього кінофільму, якими є режисер-постановник; автор сценарію та/або текстів, діалогів; автор спеціально створеного для аудіовізуального твору музичного твору з текстом або без нього; художник-постановник; оператор-постановник (ч. 1 ст. 17 Закону України «Про авторське право і суміжні права»);
б) отримати відомості про те, чи живі на даний час автори твору; якщо кожен з авторів аудіовізуального твору вже помер – чи минуло 70 років після смерті останнього з померлих авторів;
в) якщо на даний час хтось із авторів іще живий або з моменту смерті останнього співавтора минуло менше, ніж 70 років, необхідно з’ясувати, хто є власником виключних майнових авторських прав на твір – самі автори чи інша особа/особи, якій/яким виключні майнові права на твір були відчужені. У випадку, якщо власниками прав є чи були самі автори, дозвіл на використання назви твору слід отримувати у авторів та/або правонаступників померлих авторів, якщо ж власником прав є інша особа чи особи – у таких осіб;
г) якщо на даний час всі автори твору вже померли та з моменту смерті останнього зі співавторів минуло понад 70 років, твір перейшов до суспільного надбання, що означає можливість для будь-якої особи вільно, без будь-яких дозволів та виплати авторської винагороди, використовувати твір, дотримуючись особистих немайнових права авторів (ч. 1, 2 ст. 30 Закону України «Про авторське право і суміжні права»), в тому числі, для реєстрації знаку для товарів і послуг, який збігається із назвою твору.
7. В Україні був зареєстрований знак для товарів і послуг, але наскільки нам відомо, дія свідоцтва на нього уже припинилася. Чи можлива ще одна реєстрація цього ж знаку іншим підприємством і за яких умов?
Право повторної реєстрації, перш за все, належить колишньому власнику свідоцтва за умови дотримання ним наступних вимог:
а) з моменту припинення дії свідоцтва минуло менше, ніж 3 роки;
б) припинення дії свідоцтва відбулося на підставі п. 1, 2 статті 18 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг». Такими підставами є:
- відмова власника свідоцтва від свідоцтва повністю або частково;
- несплата збору за продовження строку дії свідоцтва.
Якщо з моменту припинення свідоцтва не минуло трьох років, а припинення свідоцтва відбулося з однієї з наведених підстав, до спливу трирічного терміну з дати припинення свідоцтва право повторної реєстрації знаку для товарів і послуг має лише колишній власник свідоцтва.
Якщо дія свідоцтва припинилася більше, ніж 3 роки тому, або з інших підстав, закон не обмежує коло осіб, які можуть здійснити повторну реєстрацію цього ж знаку для товарів і послуг.
Але слід мати на увазі, що припинення свідоцтва на підставі рішення суду у зв’язку із перетворенням знака для товарів і послуг у загальновживане позначення робить повторну реєстрацію цього позначення неможливим.
8. Мені стало відомо, що один із працівників підприємства у робочий час на робочому комп’ютері створив базу даних, яка є об’єктом авторського права. Працівник видалив базу даних з робочого комп’ютера та відмовляється надати її підприємству, говорячи, що він створив її з власної ініціативи і сам буде користуватися нею і правами на неї. Я вважаю, що ця база даних є службовим твором, бо створена працівником у робочий час і з використанням комп’ютера підприємства, тому всі права на неї вже належать підприємству. Як змусити працівника передати підприємству службовий твір?
Для того, щоб твір вважався службовим, необхідним є дотримання наступних вимог:
1) створення твору повинно входити до трудових обов’язків автора-працівника підприємства, тобто, трудовим договором між працівником та роботодавцем та посадовою інструкцією працівника повинен бути передбачений обов’язок працівника створювати твори;
2) створення твору повинно здійснюватися автором на основі службового завдання чи трудового договору. Хоча чинне законодавство України не встановлює поняття службового завдання та вимог до його оформлення, практикою вироблений наступний підхід: роботодавцем видається наказ про зобов’язання працівника створити певний твір, додатком до наказу є службове завдання, у якому зазначається характеристика майбутнього твору та критерії, яким він повинен відповідати, а також строки створення твору;
3) службовими будуть тільки ті твори, які створені працівником у зв’язку із виконанням ним трудових обов’язків: якщо працівник створює якісь твори, не пов’язані із виконанням службових обов’язків, роботодавець не може претендувати на автоматичне отримання майнових прав на такі твори;
4) для забезпечення можливості роботодавця розпоряджатися службовим твором у договорі між працівником і роботодавцем повинно бути передбачено, що всі виключні майнові права на твори, створені працівником в порядку виконання ним службових обов’язків, переходять до роботодавця, а моментом передачі прав є передача матеріального носія, на якому зафіксований твір, з одночасним підписанням акту прийому-передачі прав на твір;
5) за створення службових творів працівнику повинна виплачуватися винагорода.
Судячи зі змісту запитання можна зробити такі висновки: створення твору, зокрема, бази даних не входить до трудових обов’язків працівника та не зафіксоване у трудовому договорі, посадовій інструкції; створення твору здійснене не на основі трудового договору чи службового завдання, а з власної ініціативи працівника; створення твору не було пов’язане із виконанням трудових обов’язків працівника; договору, який передбачав би порядок передачі майнових прав на службові твори, між роботодавцем і працівником немає; винагорода за створення твору працівникові не виплачувалася.
За таких обставин вказана база даних не може вважатися службовим твором, тому виключні майнові авторські права на цей твір належать працівникові, а не підприємству.
9. Наше підприємство було зареєстроване у 2004 році, а в 2008 році інше підприємство зареєструвало знак для товарів і послуг, який повністю відтворює назву нашого підприємства. Зараз це підприємство звернулося до нас із пропозицією перестати використовувати їх знак для товарів і послуг у назві нашого підприємства та виплатити відшкодування шкоди, інакше вони звернуться до суду. Чи необхідно нам тепер змінювати назву підприємства, щоб не порушувати права іншого підприємства?
Частиною 4 ст. 16 Закону України „Про охорону прав на знаки для товарів і послуг” передбачено вичерпний перелік способів використання знака для товарів і послуг. Використання слова, тотожного із знаком для товарів і послуг, у найменуванні підприємства до способів використання знаку для товарів і послуг не належить. Якщо жоден із вказаних у Законі способів використання вказаного знаку для товарів і послуг вашим підприємством не здійснювався, твердження власника свідоцтва про реєстрацію знаку для товарів і послуг про порушення його прав на цей знак є безпідставними.
Судовій практиці відомий аналогічний випадок: Підприємство 1 зареєструвало знак для товарів і послуг і звернулося до Господарського суду із позовом до Підприємства 2, назва якого складається із тотожної знаку для товарів і послуг абревіатури та ще одного слова, із вимогами про визнання незаконним використання знаку для товарів і послуг підприємством 2 та припинення такого використання. Висновок судової експертизи об’єктів інтелектуальної власності у цій справі підтвердив, що використання Підприємством 2 в своєму найменуванні абревіатури, тотожної знаку для товарів і послуг, не є використанням знаку для товарів і послуг, а отже, не тягне порушення прав, що випливають зі свідоцтва про реєстрацію знаку для товарів і послуг.
10. Чим відрізняється винахід від корисної моделі? В законі написано, що винахід (корисна модель) – це результат інтелектуальної діяльності людини в будь-якій сфері технології. Як розрізнити, що є винаходом, а що – корисною моделлю?
Дійсно, винахід і корисна модель мають ряд спільних ознак: об’єктом винаходу та/або корисної моделі може бути продукт (пристрій, речовина тощо) або процес (спосіб), в тому числі нове застосування відомого продукту чи процесу; правова охорона надається винаходу і корисній моделі, яку не суперечать публічному порядку, принципам гуманності й моралі та відповідають умовам патентоздатності – є новими та промислово придатними. Відмінністю винаходу від корисної моделі є додаткова умова патентоздатності: наявність винахідницького рівня. Відповідно до ч. 7 ст. 7 Закону України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі», винахід має винахідницький рівень, якщо для фахівця він не є очевидним, тобто не випливає явно із рівня техніки. Рівень техніки – це сукупність всіх відомих рішень, відображених в об’єктах техніки, конструкторській та технологічній документації; це всі відомості, які стали загальновідомими у світі.
Отже, для визнання продукту чи процесу винаходом, окрім новизни та промислової придатності, необхідно, щоб між винаходом та сучасним рівнем техніки існувала дистанція, щоб результат, втілений у винаході, не був очевидним для фахівця у відповідній галузі та був несподіваним.
11. Я хочу зареєструвати свій винахід. Мені відомо, що разом із заявкою треба подавати опис винаходу і реферат винаходу. Чим відрізняються ці документи?
Опис винаходу повинен бути викладений у визначеному порядку, мати певну структуру та розкривати суть винаходу настільки ясно і повно, щоб цей винахід міг бути відтворений фахівцем у зазначеній галузі (ч. 7 ст. 12 Закону України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі»). Тобто опис винаходу повинен повністю розкрити технічну суть винаходу, показати, яким завданням відповідає винахід, в чому полягає його новизна та промислова придатність, чим відрізняється винахід від уже відомих, який внесок у відповідну галузь буде зроблений винаходом. Реферат винаходу є скороченим варіантом опису винаходу і призначений для інформаційних цілей, для можливості швидкого ознайомлення заінтересованих осіб із суттю винаходу (ч. 9 ст. 12 Закону) та містить характеристику суті винаходу і технічний результат винаходу. Реферат складається окремими стислими реченнями за допомогою стандартованих або найбільш уживаних термінів та повинен містити до 150 слів. Обсяг опису винаходу не обмежений, його метою є розкриття повної сутності винаходу, в той час як метою реферату є подання стислої інформації про винахід.
